Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.06.2018 року у справі №910/22788/15
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №910/22788/15
Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/22788/15
Ухвала КГС ВП від 18.12.2018 року у справі №910/22788/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/22788/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на ухвалугосподарського суду міста Києва від 25.04.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справі № 910/22788/15 господарського суду міста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК"провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Лисенко В.М., від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" - Гевелюк В.М., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" - Сабодаш Р.Б., від Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" - Примачук Л.Ф., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп" - Поляков В.Р.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15 (суддя Чеберяк П.П.), зокрема, визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на суму 2 436,00 грн - перша черга; на суму 81 430 847,08 грн, як такі що забезпечені заставою майна боржника.

Відмовлено у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк, кредитор) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" (далі - ТОВ "ВІКОТЕК", боржник) на суму 114 035 496,96 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/22788/15 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта-Банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15 щодо результатів розгляду заяви з кредиторськими вимогами ПАТ "Дельта-Банк" до ТОВ "ВІКОТЕК" від 22.10.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/22788/15; визнати ПАТ "Дельта Банк" кредитором у справі № 910/22788/15 про банкрутство ТОВ "ВІКОТЕК" на загальну суму 195 466 344,04 грн, з розподілом черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство); внести окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВІКОТЕК" вимоги ПАТ "Дельта Банк", які забезпечені заставою боржника; внести до реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору, понесені ПАТ "Дельта Банк" при поданні заяви до господарського суду з грошовими вимогами у справі № 910/22788/15 про банкрутство ТОВ "ВІКОТЕК" на суму 2 436,00 грн в першу чергу, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 3 ст. 6, ст.ст. 509, 526, 543, 627 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч. 8 ст. 23, ст. 45 Закону про банкрутство.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство ТОВ "ВІКОТЕК", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ягічева С.О.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/22788/15 опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.10.2015 за № 23469.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

27.10.2015 до господарського суду надійшла заява ПАТ "Дельта-Банк" від 22.10.2015 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 195 468 780,04 грн.

Господарським судом встановлено, що заявлені кредитором вимоги складають заборгованість боржника за договором кредитної лінії № ВКЛ-419 від 06.10.2006 в розмірі 103 676 771,94 грн, з яких: 21 288 521,77 грн - сума заборгованості за простроченим кредитом, 4 330 743,68 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 254 021,88 грн - 3 % річних від суми простроченого кредиту, 6 599 939,40 грн - заборгованість за простроченими процентами, 804 623,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 46 803,88 грн - 3 % річних від суми прострочених процентів, 70 352 117,89 грн - штраф; а також договором кредитної лінії № НКЛ-419/5 від 01.11.2007 в розмірі 91 789 572,10 грн, з яких: 50 142 122,83 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 4 209 152,64 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 313 216,55 грн - 3 % річних від суми простроченого кредиту, 15 521 772,63 грн - заборгованість за простроченими процентами, 1 895 177,48 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 10 239,98 грн - 3 % річних від суми прострочених процентів, 19 597 890,00 грн - штраф. Крім того, кредитором заявлено вимоги, які складають витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 436,00 грн.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд.

Розглядаючи заяву ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника, суд першої інстанції в ухвалі від 25.04.2016 встановив, що 06.10.2006 між ПАТ "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Світ Електроніки" було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-419 (далі - кредитний договір 1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 1 між ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Світ електроніки" та ТОВ "ВІКОТЕК" було укладено:

- іпотечний договір від 09.10.2006, посвідчений 09.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрованим реєстрі за № 1082, за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин загальною площею 441,2 кв.м., що розташовані за адресою: Рівненська область, місто Кузнецовськ, Вараш мікрорайон, будинок номер 11, секція 2, договірна заставна вартість майна - 4 150 080,00 грн;

- іпотечний договір від 09.10.2006, посвідчений 09.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1084, за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин загальною площею 446,3 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька область, місто Шепетівка, пр. Миру, будинок номер 14, договірна заставна вартість майна - 4 429 378,08 грн;

- іпотечний договір від 09.10.2006, посвідчений 09.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1086, за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - приміщення магазину загальною площею 1009,1 кв.м, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, будинок номер 16, договірна заставна вартість майна - 13 331 304,00 грн;

- іпотечний договір від 11.10.2006, посвідчений 11.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1093, за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин "Вікотек", загальною площею 789,8 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності (пр. Леніна) будинок номер 11, договірна заставна вартість майна - 7 262 136,00 грн.

Таким чином, загальна заставна вартість переданого в іпотеку майна боржника становить 29 172 898,08 грн.

Разом з тим, 01.11.2007 між ПАТ "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Світ Електроніки" було укладено договір кредитної лінії № НКЛ-419/5 (далі - кредитний договір 2).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 2 між ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Світ електроніки" та ТОВ "ВІКОТЕК" було укладено:

- договір іпотеки б/н від 19.11.2007 (номер в реєстрі 827), за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - будівлі та споруди, що складаються з: будівля А, загальною площею 1 655,5 кв.м, будівлі Б, загальною площею 11 582,0 кв.м., будівлі В, загальною площею 465,6 кв.м, будівлі Г, загальною площею 5,1 кв.м, споруд № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,1, загальною площею 13 702,2 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 59-а, договірна заставна вартість майна - 48 047 949,00 грн;

- іпотечний договір б/н від 23.07.2009. (номер в реєстрі 1857), за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлова будівля, магазину по реалізації промислових товарів, загальною площею 1 124,00 кв.м, що розташоване за адресою: Луганська область, м. Краснодон, вул. Котова Петра, будинок номер 30, договірна заставна вартість майна - 2 383 000,00 грн;

- іпотечний договір б/н від 23.07.2009 (номер в реєстрі 1866), за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 422,0 кв.м, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Леніна, будинок номер 39, договірна заставна вартість майна - 1 322 000,00 грн;

- іпотечний договір б/н від 23.07.2009 (номер в реєстрі 1868), за умовами якого ТОВ "ВІКОТЕК" передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення - магазин промислових товарів ТОВ "Вікотек", загальною площею 298,1 кв.м, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Київська, будинок номер 147, договірна заставна вартість майна - 505 000,00 грн.

Таким чином, загальна заставна вартість переданого в іпотеку майна боржника становить 52 257 949,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції, в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" мотивована тим, що згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Господарським судом зазначено, що у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов'язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, відповідальність майнового поручителя за цим зобов'язанням обмежується вартістю предмета застави.

Враховуючи зазначене, господарський суд визнав заявлені кредитором вимоги частково, в межах вартості предметів іпотеки за договорами іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Світ Електроніки" за кредитними договорами № ВКЛ-419 від 06.10.2006 та № НКЛ-419/5 від 01.11.2007 в загальному розмірі 81 430 847,08 грн, із включенням їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВІКОТЕК" окремо.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог кредитора, які складають витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 2 436,00 грн.

У визнанні кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ВІКОТЕК" на суму 114 035 496,96 грн господарський суд відмовив.

Враховуючи те, що ПАТ "Дельта Банк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника - ТОВ "ВІКОТЕК", як до майнового поручителя, і, що боржник не є позичальником за основними кредитними договорами та не є особою, яка отримувала кредитні кошти, а отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною сторонами в договорі іпотеки), суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.06.2016 погодився із висновком суду першої інстанції щодо визнання заявлених ПАТ "Дельта-Банк" кредиторських вимог частково, в межах погодженої сторонами вартості предметів іпотеки за вищевказаними договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Світ Електроніки" за кредитними договорами № ВКЛ-419 від 06.10.2006 та № НКЛ-419/5 від 01.11.2007 в загальному розмірі 81 430 847,08 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВІКОТЕК" окремо.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано вимоги даного кредитора, які складають витрати зі сплати судового збору за звернення до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 2 436,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції від 15.06.2016 та ухвала господарського суду від 25.04.2016, в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника - ТОВ "ВІКОТЕК", в даному випадку прийняті із порушенням вимог ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника - ТОВ "ВІКОТЕК", як до майнового поручителя позичальника за кредитними договорами, зокрема на підставі договорів іпотеки, що забезпечують основне кредитне зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частинами 5, 6 ст. 3 вказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Виходячи із вимог частини першої ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що обсяг задоволення вимог іпотекодержателя прямо залежить від вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки в ліквідаційної процедурі, що здійснюється відповідно до вимог ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета майнової поруки, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

В разі реалізації предмета іпотеки в ліквідаційної процедурі з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута, правовідносини в частині задоволення вимог між майновим поручителем-банкрутом та кредитором припиняються, і кредитор у справі про банкрутство майнового поручителя не має можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна, яке належить такому боржнику.

Виходячи із вимог частини першої ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до вимог абз.2 ч.8 ст. 23 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вказаної спеціальної норми Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , при встановленні господарським судом розміру вимог забезпечених кредиторів до боржника на стадії попереднього засідання , юридичне значення має склад та розмір вимог кредиторів , які забезпечені заставою майна боржника та вносяться до реєстру окремо, тобто господарський суд повинен встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи в ухвалі та постанові вимоги кредитора - ПАТ "Дельта Банк" до боржника, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не надали належної правової оцінки умовам укладених з ТОВ "ВІКОТЕК" іпотечних договорів для забезпечення основних зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, не встановили в повному обсязі в тексті ухвали та постанови, враховуючи вимоги ст. 7 Закону України " Про іпотеку", які саме вимоги іпотекодержателя та в якому складі забезпечені майном боржника ТОВ "ВІКОТЕК" - згідно положень основних кредитних договорів та договорів іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 15.06.2016 та ухвала суду першої інстанції від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15, в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ВІКОТЕК" підлягають скасуванню, а справа, в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15, в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" - скасувати. Справу № 910/22788/15 в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк